______________________________________________________________________________________________________________________________

Телефанко Б.М. – Старший викладач Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ.
Візняк О.С. – Курсант третого курсу I факультету Львівського Інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ.

Щоденно в Україні покінчують життя самогубством більше сорока чоловік [2]. Tака страшна цифра прозвучала на міжнародній конференції, організованій Києво–Могилянською академією і Британським фондом Know–How, вивчаючій причини самогубств серед молоді. Україна вийшла в “лідери” серед європейських держав за рівнем суїциду. Для вітчизняних соціальних служб проблеми суїциду ніби взагалі не існує. Тому і ніякої профілактики не проводиться.
Життя є найбільшою соціальною цінністю, яку знає людство. У загальному потоці, ритмі і стилі життя людини доля посилає їй такі конкретні випробування, які часто бувають нездоланними. Результати цього виявляються діаметрально протилежними: повне зруйнування перешкод або остаточне зруйнування життя – самогубство. За даними статистики, щорічно у світі позбавляють себе життя 500–600 тисяч людей [8, ст.213]. Кожна людина воліє не просто існувати у системі суспільних відносин, а й відчувати задоволення від власного життя. І коли вона йде на таку крайність, як самогубство, це означає, що її буття втратило будь–який сенс. Людина передчасно бажає вмерти тому, що не саме життя, а його умови стають для неї позбавленими будь–якого змісту.
Самогубство – надзвичайний, виключний акт людської поведінки, який свідчить про те, що порушення психіки вийшло сильнішим інстинкту самозбереження, інстинкту життя. Самогубства, як правило, вчиняються або несподівано для оточуючих і самого потерпілого, в момент гострого кризисного збудження, або ж з чіткою продуманістю і підготовленістю [4, ст.47]. У першому випадку вчинення самогубства у психіці суб’єкта домінує афект або глибока фрустрація, у другому – глибока депресія особистості, викликана безвихідністю положення, у якому знаходиться людина, заперечення змісту життя. Психічних захворювань в Україні стає більше. Нині на диспансерному обліку, за даними прес–центру – МОЗ України 1 млн. 800 тис. психічних і наркологічно хворих. Серед психічних захворювань переважно депресії, які часто закінчуються самогубством. За останні 10 років їх кількість зросла на 50% і тепер на рік відбувається близько 15 тисяч суїцидів [1]. Більшість психологічних станів багато в чому залежить від економічних, екологічних, соціально–політичних та інших причин.
Самогубство може бути вчинено і при достатньо високому культурному і загальному рівню розвитку особистості. Аналіз практики свідчить, що людина, яка прийняла рішення покінчити життя самогубством, обов’язково характеризується у психічному відношенні відхиленнями від норми, тобто суїциду передує психічний розлад у формі вибухоподібної афективної реакції або ж тривалий процес накопичення негативних емоцій, який викликає невротизм і психопатизацію особистості, які ніби посилюють негативні впливи на особистість.
З точки зору психології, з урахування безсвідомих аспектів психіки людини ми можемо говорити про виникнення у індивіда мазохістських тенденцій. Характеризуючи таких людей, Е.Фромм писав: “Найбільш часто мазохістські тенденції, що проявляються – це почуття власної неповноцінності, безпорадності, незначущості” [6, ст.63]. Люди–мазохісти проявляють тенденції до приниження і послаблення себе, захоплюються самокритикою, беруть на себе немислимі обвинувачення у всьому і, перш за все, стараються взяти вину на себе, навіть якщо до цього, що сталося, вони непричетні. Агресивні дії людини–мазохіста спрямовуються на себе з однією метою: позбавитися від власної особистості, втратити себе.
Високий рівень самогубств і серед особового складу МВС України. Кожного року в органах та підрозділах внутрішніх справ України покінчують життя самогубством у середньому 52 працівники. Згідно даних МВС за період 1991–1996 рр. загинуло 260 чоловік особового складу. Значно зросла і кількість незавершених самогубств серед працівників ОВС. Протягом 1996 р. зареєстровано 12 таких випадків [3]. Суїцидні випадки призводять до значних втрат особового складу, завдають великої моральної шкоди як сім’ям загиблих працівників, так і авторитету органів внутрішніх справ. Число самогубств серед працівників ОВС нижче від середньостатистичних показників таких випадків серед населення України, тому що більшість працівників ОВС проходять психофізіологічний відбір. Крім цього, психологічний тест повинен попередити попадання в українську міліцію насильників, садистів, політичних екстремістів.
Основні причини самогубств на нашу думку наступні:
1. Сучасна політична та економічна нестабільність в Україні. Вона призводить до несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам ОВС, зумовлює важкі матеріальні та житлові умови і інше. Результат цього – зростання дефіциту моральності і доброти, наявність подвійної моралі, знецінення людини, її життя, здоров’я, втрата віри в існування загальнолюдських цінностей.
2. Сімейно–побутові негаразди, що призводить до сварок, бійок і в кінцевому результаті до самогубства.
3. Фізична і психічна неповноцінність з точки зору працівника ОВС, уявлення про наявність невиліковного захворювання.
4. Часті переживання стресових ситуацій, що з’являються під час виконання своїх функціональних обов’язків, упущення по службі, вживання у зв’язку з цим алкогольних напоїв, що також може призвести до самогубства.
5. Видача табельної зброї психологічно нестійким, схильним до пияцтва працівникам, наявність як зареєстрованої так і незареєстрованої зброї, яку за певних обставин використовують для самогубства.
6. негативний стиль управління керівника ОВС. Звичайно, що з точки зору попередження самогубств серед працівників ОВС найкращий стиль управління – колегіальний (демократичний). Головне психологічне утворення, на якому будується і утримується адміністративно–командний стиль управління – це страх. Таких страхів є декілька: страх втратити роботу – один із найголовніших, страх позбутися прихильності – один із самих “невинних”. Керівник–“автократ” схильний до приниження гідності підлеглих, не вникає у їх потреби. Людина зрівнюється з машиною: “План – любою ціною”. Це провокує різкі конфлікти, формує зневіру підлеглих у свої сили, породжує пасивність і песимізм.
Напрямки роботи по попередженню самогубств
серед особового складу ОВС:
а) Велика надія покладається на психологічну службу, що зароджується в системі ОВС. Психологи пропонують попереджати виникнення стресу на службі і також розробляють заходи для зняття його під час вільного часу (відпочинку). У наш час назріла необхідність створення в ОВС замість окремої кімнати психоемоційного розвантаження комплексу “Психічна саморегуляція” на базі новітньої техніки для всесторонього управління психобіоенергетичними ресурсами людини [7, ст.10].
б) Велика роль у попередженні самогубств належить керівникам ОВС, їх умінню встановлювати психологічний контакт з підлеглими, прислухатися до їх думок, вникати у їхні потреби. Відношення до підлеглих навіть у офіційній обстановці при вирішенні службових завдань повинне бути не тільки як до слідчого, оперативного працівника, капітана, майора, але і як до людини, особистості.
в) Одним із напрямків роботи по попередженню суїциду серед працівників ОВС є покращення індивідуально–виховної роботи серед працівників ОВС усіх категорій, ретельне вивчення умов їхнього життя і взаємовідносин у сім’ї, компромісне вирішення конфліктних ситуацій і надання працівникам відповідної допомоги.
г) Попередженню суїцидних явищ також буде сприяти чітке дотримання керівниками ОВС виконання нормативних документів МВС України, якими передбачається порядок видачі та зберігання табельної зброї [5].
д) Важливе значення у цій роботі має періодичне тестування особового складу. Працівники, які схильні до систематичного вживання спиртних напоїв, психічно неврівноважені, у яких з’явились ознаки професійної деформації і такі, що вважають себе фізично або психічно неповноцінними, повинні негайно ставитися на облік у лікаря–психіатра. Враховуючи певну зміну якісних характеристик особистості працівника ОВС під впливом професійної діяльності, навчання, тренувань, вікових змін, доцільно періодично порівнювати вираженість цих або інших якостей особистості на різних відрізках часу. Це бажано робити, не очікуючи чергової атестації.
Ці запропоновані нами вище рекомендації, напрямки роботи і заходи можуть суттєво знизити рівень самогубств серед особового складу органів внутрішніх справ і ліквідувати причини, які призводять до таких трагічних явищ.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Газета “Іменем закону”, № 47 від 20 листопада 1998 року.
2. Газета “Комсомольская правда”, № 199 від 23 жовтня 1998 року.
3. Доповідна записка МВС України “Про профілактику самогубств” від 26 лютого 1997 року.
4. Костицкий М.В. Судебно–психологическая экспертиза. – Львов: Издательское обьединение “Вища школа”, 1987. – С. 47.
5. Наказ МВС України від 15.04.1995р. “Про затвердження настанови по службі озброєння в органах внутрішніх справ та вищих навчальних закладів МВС України”.
6. Немов Р.С.. Психология. Книга 1. – М.: Просвещение, 1995. – С. 63.
7. Учебно–методические материалы по дисциплине “Психология и педагогика управления в органах внутренних дел”. Часть 1. – М., 1989. – С. 10.
8. Філософія: підручник. За ред. Горбача Н.Я. – Львів: ЛОГОС, 1995. –
С. 213.