______________________________________________________________________________________________________________________________

О.М. Цільмак – м. Одеса

Наскільки відомо, люди вчиняли самогубства з самого початку людської історії і відношення до них було різноманітним від століття до століття, та від цивілізації до цивілізації.
Платон у своїх «Законах» описує ганебний похорон для того, хто позбавив себе життя та усього призначеного йому долею.
Альфред Адлер писав, що самогубство – є прихована атака на інших людей. Шляхом саморозрухи людина прагне викликати співчуття до себе і засудити тих, хто відповідальний за його знижену самооцінку, та його почуття власної неповноцінності.
З психологічної точки зору суїцидальна поведінка може бути охарактеризована як різновид реакцій поведінки людини в екстремальних умовах, властивих хворим та здоровим людям, а також людям з прикордонними розладами психіки.
За родом своєї професійної діяльності співробітники ОВС часто знаходяться у екстремальних, конфліктних ситуаціях, постійно спілкуються з людьми аморальної поведінки, правопорушниками, злочинцями. Всі ці та інші фактори дуже впливають на працівників – на їх особисте життя, риси характеру, їх поведінку вдома та на роботі. Таким чином, під впливом умов службової діяльності особистість працівника ОВС, піддається суттєвим змінам і основною причиною являється то, що робітник не володіє основами початкових психологічних знань, не вміє правильно виходити зі стресових ї депресивних станів, не вміє правильно себе вести у конфліктних ситуаціях, переборювати в екстремальних ситуаціях внутрішній розлад. Тому дуже важливо надати співробітникам ОВС психологічні знання та навчити використовувати їх в різноманітних життєвих ситуаціях та професійній діяльності.
Таким чином, виходячи з завдань психологічної підготовки співробітників ОВС розглянемо основні правила поведінки з людиною, що замислила самогубство.
Профілактика самогубств та правила поведінки з суїцидентом :
1. Насамперед необхідно оцінити ступінь ризику самогубства.
Намагайтесь з’ясувати, наскільки можливе самогубство. Надзвичайно складна задача виявити людей з підвищеним ризиком суїцидальності. Тут не може бути готових рецептів на всі випадки життя, разом з тим, індивідуально-психологічними факторами ризику суїциду можуть бути наступні особливості:
1. Умови сімейного виховання:
* Відсутність батька у ранньому дитинстві.
* Матріархальний стиль відносин у родині.
* Виховання у сім’ї, де є алкоголіки, психічно хворі.
* Виховання у сім’ї, де були випадки самогубства .
2. Провадження раніше суїцидальних спроб.
3. Активне вживання алкоголю та наркотиків.
4. Акцентуація характеру особистості.
5. Ізоляція співробітника від соціального оточення, втрата соціального статусу, втрата роботи, фінансові проблеми, банкрутство.
6. Сімейні проблеми: розрив високо значущих любовних взаємин, розлучення; конфлікти на роботі та в сім’ї.
7. Нестаток фізичного розвитку .
8. Здійснення співробітником кримінально карного вчинку.
9.Тривалі соматичні захворювання; афективні розлади, особливо тяжкі депресії. Хронічні чи смертельні хвороби (наприклад, СНІД).
10. Ускладнена адаптація до діяльності.
Ознаки високої реалізації суїцидальних тенденцій:
* Відкриті висловлювання про бажання закінчити життя самогубством
(знайомим, у листах родичам, любимим);
* Побічні розмови про можливість суїцидальних дій (наприклад, поява у колі колег з петлею на шиї; « гра» зі зброєю);
* Активна попередня підготовка, цілеспрямований пошук засобів (збирання таблеток, зберігання отруйних речовин та рідини);
* Фіксація на прикладах самогубств (часті розмови про самогубства);
* Символічне прощання клієнта з найближчим оточенням (роздача особистих речей, фотоальбомів, годинника тощо).
* Зміни у стереотипі поведінки: зниження рухової активності у рухомих та енергійних; підвищена схвильована поведінка у мовчазних. Звуження кола контактів, прагнення до усамітнення.
* Фіксація на різних соціально-психологічних мінус – факторах.
* Завзята внутрішня боротьба ідей: самозвинувачення, безвихідності, нікчемності; аутоагресивний засіб реагування у складних ситуаціях.
Прагнення володіти інформацією та знання принципів суїциду може врятувати чиєсь життя. Небезпека, що Ви розгубилися, перебільшивши потенційну загрозу, – ніщо у порівнянні з тим, що хтось може загинути в наслідок вашого невтручання. Не дозволяйте іншим вводити Вас в оман відносно не правдивості конкретної суїцидальної ситуації. Не вважайте, що людина не зможе та не здатна рішитись на самогубство.
2. Необхідно прийняти суїцидента як особистість та встановити дбайливі взаємовідносини з ним.
Дуже багато залежить від якості Ваших взаємовідносин з людиною, що замислила самогубство, тому що самогубець закритий у своєму «Я», в одній темній крапці свого «Я», з якої не може вирватися. Суїциденти звичайно страждають від сильного почуття відчуження. Вони потребують обговорення свого болю, фрустрації та того, про що говорять: « У мене не має нічого такого, заради чого коштувало б жити». Не аналізуйте його мотиви поведінки, говорячи: «Ви так відчуваєте себе, тому що…».
3. Будьте уважним слухачем. Не сперечайтеся.
Як психологи, так і не фахівці повинні розвивати у собі мистецтво «слухати третім вухом». Під цим усвідомлюється проникнення у те, що «висловлюється» не вербально: поведінкою, апетитом, настроєм та мімікою, рухами, готовністю до імпульсивних вчинків у гострій кризовій ситуації. Незважаючи на те, що основні випадки самогубства часто закриті, тим не менш, вони можуть бути розпізнані слухачем.
Не сперечайтесь та не намагайтесь переконати людину, говорячи: «Ви не можете вбити себе, тому що…». Вступаючи у дискусію з пригніченою людиною, Ви можете програти суперечку та згубити її. Якщо Ви присутні при розмові про самогубство ані в якому разі не проявляйте агресію, не намагайтеся шокувати чи загрожувати людині, говорячи: «Ходи та зроби це»;
4. Задавайте запитання.
Дбайливо задавайте прямі запитання. Ваша згода вислухати та обговорити те, чим хочуть поділиться з Вами, буде великим полегшенням для людини, що випробовує боязні, що Ви його засудите. Одна з найбільш важливих задач профілактики суїцидів полягає в тому, щоб допомогти визначити джерело психічного дискомфорту. Це може бути дуже тяжким, оскільки «живильним оточенням» суїциду є таємність.
5. Не пропонуйте людині, що замислила самогубство, неправдиві втіхи. Запропонуйте конструктивні підходи та вселяйте надію.
Суїциденти з презирством ставляться до зауважень типу:«Нічого, нічого, у всіх є такі ж проблеми, як у тебе» та другі аналогічні кліше. Ці лише змушує їх відчувати себе ще більш непотрібними та даремними. З такою людиною необхідно вести бесіду з піклуванням та любов’ю, це значно знизить загрозу самогубства.
Будьте терплячі та упевнені, що Ви у стані допомогти. Намагайтесь з’ясувати, що залишається позитивно значущим для людини. Що він ще цінує? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мовлення зайде «про самий найкращий» час життя, особливо слідкуйте за його очима. Що має значимість для нього? Хто ті люди, які продовжують хвилювати його? І зараз, коли життєва ситуація проаналізована, чи не виникало будь-яких альтернатив? Чи не з’явився промінь надії?
Н. Бердяєв у своїй книжці «Про самогубство», 1931р. писав, що самогубство склюється в особливу, виняткову хвилину життя, коли чорні хвилі заливають душу та втрачається всякий промінь надії. Психологія самогубства є психологією безнадії. Саморозруха відбувається, коли люди втрачають останні краплі оптимізму, а їх близькі, якимось чином підтверджують порожнину надій. Надія повинна виходити з реальності, вона не повинна будуватися на порожніх втіхах. Таким чином, підстави для реалістичної надії повинні бути надані чесно, переконливо, м’яко.
6. Не лишайте людину самотньою у ситуації високого суїцидального ризику. Зверніться за допомогою до спеціалістів.
Головним у подоланні кризового стану людини є профілактична індивідуальна бесіда із суїцидентом. Якщо під час бесіди співробітник активно висловив суїцидальні подумки його необхідно направити у найближчу лікувальну установу, можливо, прийдеться викликати швидку допомогу. Але якщо такої можливості немає, суїцидента доцільно переконати у наступному:
* Що він безумовно, має право розпоряджатися своїм життям, але вирішення питання про самогубство краще відкласти на деякий час, спокійно все обдумати.
* Що важкий емоційний стан – явище тимчасове.
* Що його життя потрібне рідним, близьким, друзям та його смерть стане для них тяжким ударом. Залишайтеся з ним якомога довше або попросіть когось побути з ним, поки не прийде допомога.
Своєчасно зверніться до спеціалістів: психолога, психіатра, психотерапевта, священика, лікаря-невропатолога, сімейного лікаря….
7. Важливість збереження турботи та підтримки.
Суїциденти мають вузьке поле зору, їх розум не в змозі відновити повну картину того, як слід розв’язувати проблеми. Спеціалісти та сім’я не можуть дозволити собі розслабитися. Саме гірше може бути не позаду. За поліпшення часто приймають підвищення психічної активності хворого, бурхливий потік діяльності. Певно, ситуація не розв’язується до тих пір, поки суїцидальна людина не адаптується у житті.
Необхідно пам’ятати, що не існує будь-якої однієї причини, в наслідок якої людина позбавляє себе життя. Фактори розрізняються від людини до людини, та не виявлено якогось єдиного причинного фактору суїциду. Як і природну смерть, самогубство не можна ігнорувати. Можна запобігти факту суїциду за допомогою когось з нас.
Робіть все від Вас залежне, але не беріть на себе персональну відповідальність за чуже життя.

Література:
1. Бердяєв Н. «Про самогубство», 1931р.
2. Деркач А. А. Рабочая книга практического психолога., М. , 1996 г., С. 135- 144.
3. Дюркгейм Э. Самоубийство., С.-П., 1998 г.
4. Зинченко В.П, Психологический словарь., М., 1996 г.
5. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология., ч. 1., М., 1996 г., С. 512, 322-398.
6. Моховиков А. Суицид. Хрестоматия по суицидологии., К., 1996 г., С. 69- 99.
7. Самыгина О.П. Школа выживания., Р. на Д., 1996 г., С. 302 – 323, 356- 366.

.