______________________________________________________________________________________________________________

Діденко О.І. – м. Київ

В этой статье идет речь о актуальности информации о суицыдальных проявлениях у лиц чей психологический портрет составляет сотрудник.
Служба психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності служб, органів і підрозділів внутрішніх справ Головного управління МВС України в м. Києві є складовою частиною відділу виховної роботи та соціального захисту особового складу управління по роботі з особовим складом Головного управління МВС України в м. Києві.
Основними напрямками роботи старшого психолога підрозділу є:
1/ Професійно-психолгічний відбір кандидатів на службу до органів внутрішніх справ.
2/ Психологічне супроводження проходження служби працівниками органів внутрішніх справ.
3/ Психологічвна підготовка працівників до оперативно-службової діяльності.
4/ Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності.
Однією із форм психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності є аналіз психологічних особливостей правопорушників /злочинців/ і на основі отриманих результатів складання психологічного портрету правопорушника /злочинця/ та надання рекомендацій для планування і проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. Ця форма забезпечення оперативно-службової діяльності передбачена «Типовими функціональними обов”язками старшого психолога служб, органів та підрозділів ГУМВС України в м. Києві” п.16 та “Положенням про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ Головного управління МВС України в м. Києві” п.3.16.
Поняття “портрет” широко використовується в юридичній теорії та практиці правоохоронньї діяльності для оговорення деякого скупчення інформації про особу, яка представляє собою інтерес для вирішення службових задач. Відмінності в змісті інформації, формі її вираження та методах отримання дає можливість для видідення різних видів портретів. По змісту її отримання виділяють:
-об”єктивний та суб”єктивний портрети;
-по формі вираження наглядно-образний, формалізований, словниковий;
-по змісту відображених даних-політичний, соціально-демографічний, психологічний і т.д.
Незакінченність типології портретів по останнььому пов”язана з надиктованим багатоманіттям вирішуємих задач, аспектів можливого аналізу особистості. Атакож по кількісним особливостям відображаємих об”єктів виділяють індивідуальний та груповий портрети.
В юридичній психології під психологічним портретом розуміють цілісний, систематизований, вибірковий і в той же час достатньо повний для вирішення службових задач комплекс інформації психології осіб та груп, котрі представляють інтерес для вирішення задач правоохоронньої діяльності. На відміну від об”єктивно існуючої психології осіб та груп психологічний портрет являє собою її відображення в свідомості працівника правоохоронних органів, її моделлю, тобто психічним утворенням. Цілісність, систематизованість та достатність інформації забезпечується структурою психологічного портрету, що включає:
-психологічні якості осіб, групи /традиційно виділені в психології якості особистості, групи, з тією умовою, що конкретна ситуація службової діяльності часто потребує виділення не всього набору цих якостей, а конкретно виділеного комплексу/;
-психологічні особливості способу життя особи, групи, а зокрема: характер занять та відношення до них, мотиви, особливості вчинків, джерела задоволення потреб, коло спілкування та особливості взаємовідносин всередині них /статус, неформальна роль, орієнтація/;
-психологічні особливості поведінки в виниклій юридично значимій ситуації: психологічна позиція по відношенню до правопорушення; психологічна лінія поведінки, вибрана та реалізована повідношенню до співробітника та службової задачі, котру він вирішує, мотиви та інші причини особливостей поведінки в виниклій юридично значимій ситуації.
Основними прийомами /кожний з яких може бути розділений на часні прийоми/ складання психологічного портрету по результатам аналізу позитивного досвіду та проведених досліджень є:
1/ Забезпечення повноти та вибірковості психологічного портрету. Не проста проекція абстрактних психологічних характеристик на конкретну особу або групу являється складання психологічного портрету. Особливості службової задачі задають конкретний профіль психологічного портрету, тобто набір психологічних характеристик в цьому випадку носить професійно-вибірковий характер. З іншої сторони, щоб не допускати односторонніх оцінок та висновків портрет повинен бути якнайбільше повним. Поєднання цих двох вимог-шлях віврного складання психологічного портрету.
2/ Необхідність враховувати психологічні закономірності та механізми пізнання людини людиною, тобто соціально-психологічні знання. Одна із основних проблем цього пізнання пов”язана з тим, що співробітник правоохоронних органів має справу з зовнішніми проявами людської психології, по яким йому потрібно дати оцінку внутрішніх психологічних явищ.
Розроблені практичні рекомендації базуються як на обліку специфічних психологічних явищ, котрі визвані особливостями пізнавальної симтуації,що склалася,пов”язана з розкриттям та розслідуванням злочинів так і на загальних психологічних даних про процес соціально-психологічного пізнання /головним чином, соціальної перцепції/.
3/ Специфіка вирішуємої задачі представлена в максимальній ступені. Його примінення припускає, що співробітник добре знає коло основних джерел психологічної інформації та вміє вірно отримувати її з них. Сспецифічними джерелами психологічної інформації виступають різного роду сліди, залишені на місці скоєння злочину /об”єктні, матеріально-речові джерела інформації/, атакож “сліди”, котрі залишаються в свідомості людей, з якими так чи інакше контактувала особа. До останнього відносяться і різного роду документи. Відповідно з природою основних джерел психологічної інформації це реалізується через психологічних аналіз злочину та залишених на місці злочину слідів; психологічний аналіз документів, котрі мають значиму для вирішення задачі інформацію, психологічного аналізу повідомлень, котрі надходять від громадян та співробітників; психологічне зондування в процесі контактного спілкування з особами /групою/, психологічні портрети яких співробітник складає.
Проте потрібно наголосити про те, що як правило, відсутня інформація про суїцидальні прояви у осіб з якими на даний час працює співробітник. Хоча така інформація потрібна:
-в процесі розшуку /коли особа , що скоїла злочин встановлена, але ще не затримана, щоб за той час, коли перебуває в розшуку вона не скоїла суїцид/;
-в процесі проведення слідства /з метою попередження скоєння суїциду/;
По яким же проявам можливо оприділяти та відображати в психологічному портреті суїцидальні наміри, щоб їм запобігти?
На нашу думку особа, котра має намір скоїти самогубство в такій ситуації:
1/ може усно робити заяви оточуючим про свій намір;
2/ людина замикається в собі або ж звертається за предметами самогубства до осіб, котрі утримуються разом з нею в камері;
3/ із-за особливостей особистості /емоційно чутливий, вразливий, тривожний, з почуттям провини, невпевненістю в собі, хворобливою залежністю від громадської думки і т.д./;
4/ із-за біографічних даних /спроби самогубства серед родичів, через недоліки виховання, що проявлялись в бездоглядності, надмірній жорстокості, вседозволеності і т.д./;
5/ із-за особливостей актуальної ситуації /ситуація невизначеності, неможливості впливати на перебіг подій, тенденція погіршення ситуації, яка оцінюється як безвихідна і т.д/;
Все це може вилитись в реальний суїцид або ж в симуляцію з метою покращення /як на думку самої особи/ свого становища.